• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Для турботливих батьків

СТОРІНКА ДЛЯ БАТЬКІВ


Безпека дітей у мобільному інтернеті

Довіра в родині

Основна рекомендація, що гарантує безпеку дитини в мобільному інтернеті — довірче спілкування з батьками. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях — її мама й тато. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками й питань, які дитина посоромилася б поставити. На жаль, у багатьох родинах довірчі відносини втрачені, і батьки з дітьми живуть поруч, але не разом. Якщо такі проблеми є у Вас, прочитайте кілька простих рекомендацій, які зможуть відновити довіру у Вашій родині.

* Хоча б 15 хвилин у день спілкуйтеся з дитиною так, щоб ви дивилися одне одному в очі. Але тільки не тоді, коли Ви її лаєте! Контакт «очі в очі», повинен асоціюватися в дитини тільки з теплим, довірчим спілкуванням.
* Починайте й закінчуйте день разом! Будіть дитину вранці, нехай вона бачить Ваш гарний настрій. Намагайтеся, у міру її віку, укладати її спати. Навіть діти 7 років люблять казку на ніч, а для дітей старше важлива щиросердечна бесіда.

Мобільний інтернет і діти різного віку

У дітей різного віку відрізняються інтереси, розуміння навколишнього світу й реакція на різні події. Дуже важливо зрозуміти, у якому вигляді й обсязі необхідний інтернет дітям у тому або іншому віці.

Дитині до 7 років цікаво й навіть необхідно грати, особливо — у розвиваючі й сюжетно-рольові ігри. Чому б не надавала перевагу дитина — віртуальним іграм або іграм з батьками й іншими дітьми, — усе буде корисно для її розвитку, зрозуміло, якщо дотримуватися обмежень за часом. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для маляти сенсом життя, а реального спілкування дитина буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками — 3—4 години.

З 7 до 11 років, діти як і раніше полюбляють грати й прагнуть використати інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т. зв. соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога й проста увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. У цьому випадку батьки зможуть дати їй практичні поради зі встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватися міри, і тоді інтернет стане дитині помічником у подоланні бар’єрів спілкування, партнером у розвиваючих іграх, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто — музики, картинок і фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.

Дитина в 11—14 років — це підліток. І найголовнішою, значущою, провідною її діяльністю є спілкування з ровесниками. Тут мобільний інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знову ж, всі добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов’язково сполучати з реальним. Після 11 років у підлітків уже починає активно прокидатися інтерес до питань дорослого життя, психології статей і всього, що із цим пов’язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив у першу чергу в батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з’являються кумири: співаки, спортсмени й артисти, про які їм хочеться довідатися все. У цьому випадку інтернет — кращий помічник і інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок найчастіше супроводжує скандальна інформація.

Дитина старше 14 років — уже досить доросла людина, що вважає, що сама краще знає, як їй треба поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться Ваша дитина, намагайтеся вникнути в коло її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи із цього віку з дитиною можна говорити й про вибір майбутньої професії. А в інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам — контролювати й, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більше повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.
Новий драйв сімейного спілкування

Зробіть мобільний інтернет новим засобом сімейного спілкування. Придумайте цікаве для Вас і Вашої дитини хобі, наприклад — шукайте в інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або — створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування мобільного інтернету Ви ненав’язливо можете розповідати дитині про культуру поводження в мережі, звертати увагу на сховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію й т. д.

Розмовляйте з дитиною про те, що нового й цікавого вона довідалася з мобільного інтернету. Але спочатку — розповідайте, що важливого й корисного Ви робите з його допомогою самі. Разом з дитиною знаходите в інтернеті відповіді на питання, що її цікавлять. Навчить її, як за допомогою інтернету можна уникнути складних ситуацій, наприклад, не заблукати в незнайомому місці, використовуючи карти; як знайти необхідну інформацію або одержати пораду. Покажіть їй, скільки цікавого і корисного можна знайти в Мережі. Але показуючи дитині багатогранність інтернету, не забудьте розповісти про правильне ставлення до нього. Наприклад, можливість онлайн-спілкування із другом, що живе далеко — це одна із чудових можливостей мобільного інтернету, а от спілкування винятково з віртуальними друзями — це вже крайність.
Обережно, кібер-злочинці!

Як і в реальному житті, в інтернеті можуть зустрітися люди, що бажають утертися в довіру до Вашої дитини з корисливими або злочинними намірами. Щоб убезпечити свою дитину, Вам необхідно знати, якими прийомами злочинці користуються найчастіше:

1. Намагаються викликати жалість. Наприклад, розповідять, що їдуть із країни, і не можуть взяти із собою чудового кошеняти, тому шукають гідного для нього хазяїна; запропонують дитині зустрітися й подивитися/забрати нещасну тварину.
2. Привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, які так подобаються дітям, а потім — пропонують купити/виграти/одержати в подарунок при особистій зустрічі.
3. Штучно підвищують самооцінку дітей, розповідаючи про те, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, злочинця їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на всі, щоб похвали не припинялися.
4. Звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних для дитини людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, дім.

Щоб уберегти дитину від таких ситуацій, необхідно багаторазово програти й проговорити з нею подібні ситуації. Дитина повинна навчитися автоматично відповідати або виконувати певні дії. Наприклад — виходити із чата, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією й обов’язково розповідати Вам про такі спроби! А Вам належить обов’язково повідомляти про інциденти адміністрації сайту, а в окремих випадках — і правоохоронним органам.
Бути культурним в інтернеті

Як привчити дитину коректному поводженню в мобільному інтернеті?

Як і у звичайному житті, головним правилом кожної людини повинно бути: «Поводься із іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою». Намагайтеся донести це правило до своєї дитини на доступних для її віку прикладах, розповідайте, що людині, яку скривдили в інтернеті, так само боляче, якби це відбулося при особистій зустрічі.
Антивіруси й спам-фільтри

Існуючі технології безпеки і технології, що постійно з’являються, здатні не тільки захистити мобільний телефон і комп’ютер, а й уберегти дитину від безлічі помилок. Насамперед, Вам самим варто розібратися в принципах роботи цих програм, встановити й налаштувати їх на Вашому обладнанні, а вже потім — привчати дитину користуватися ними. Як це зробити? Граючи й пояснюючи на простих прикладах і асоціаціях. Для маленьких дітей будуть дієвими такі конкретні приклади, як «адже ми закриваємо наш будинок на ключ, коли кудись ідемо, тому, що не хочемо, щоб хтось сторонній міг увійти й щось у нас украсти». Підліткам же буде цікаво відчути себе «просунутими користувачами» і довідатися про принципи роботи програм безпеки.
Ніки й паролі

Є таке поняття — особистий простір, а ще прислів’я: «Мій будинок — моя фортеця». Розповідайте дитині на зрозумілих прикладах про те, що таке її особистий простір: його кімната, родина, найближчі друзі, захоплення й т. д. Поясніть, що як і в реальному житті дитина не пустить до своєї кімнати грати чужих, незнайомих людей, і не стане розповідати про себе стороннім дорослим, так і в інтернеті варто оберігати свій особистий простір. Для цього в інтерактивному спілкуванні (ICQ, соціальні мережі, чати, форуми) варто використати псевдоніми-ніки — віртуальні імена. Ці імена можуть підкреслювати захоплення дитини, але з них ніхто не повинен здогадатися про її вік, адресу, соціальний статус й т. д. А для електронної пошти необхідно використати простий для запам’ятовування пароль, але не пароль, що асоціюється з дитиною прямо. Щоб пояснити необхідність використання віртуальних імен і паролів хлопчикам можна розповісти історії про шляхетних лицарів, що приховували свої імена й секретних агентів. А для маленьких дівчаток підійде казка про Червону Шапочку.

Небезпечна «полуничка»

Всім відомо, що крім величезної кількості корисної, важливої й цікавої інформації, в інтернеті вистачає й «дорослих» сайтів, відвідування яких може викликати нездоровий інтерес, збентежити або злякати дитину. От кілька рекомендацій, які допоможуть уберегти Вашу дитину від психологічних травм:

* Намагайтеся самі, разом з дитиною, знайти коло корисних безпечних сайтів, які вона надалі буде відвідувати. Періодично відвідуйте їх разом.
* Ніколи не відмовляйтеся від пояснень, якщо дитина звернулася до Вас із питанням на делікатну тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз’яснення.
* Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала і що цікавого там довідалася. Не забувайте самі розповідати й показувати, що корисного Ви знайшли в інтернеті.

І найголовніше — не слід лаяти дитину, якщо вона відвідала «дорослий» сайт. Пам’ятайте, що інформація й життєві ситуації бувають приємні й корисні, а не гарні і погані, як ми звикли думати. Якщо інформація негативна, ми повинні зрозуміти, чому корисному вона може нас навчити — бути акуратними, уважними, відповідальними, довіряти, але перевіряти, поважати себе й т. д. Навчить Вашу дитину поважати себе. Розповідайте, що людина, яка себе поважає, не буде дивитися всяку дурницю.
Інтернет-залежність і як з нею боротися

Ризику стати інтернет-залежним найбільше схильні діти, у яких не складаються відносини з однолітками й батьками, які намагаються віднайти заміну живому спілкуванню у віртуальних іграх і чатах. Тут, у розмові з дитиною важливо не протиставляти інтернет реальному життю, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина занадто захоплена іграми-стрілялками? Відмінно, запропонуєте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомів самооборони й т. д. Сходіть разом у спортзал, знайдіть підходящу спортивну секцію.

Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису — цікавість! Добре знаючи свою дитину, Ви обов’язково знайдете в навколишньому світі речі, які її обов’язково зацікавлять, і в цьому пошуку Вам знов-таки зможе допомогти інтернет.

ПОРАДИ БАТЬКАМ У ФОРМУВАННІ САМООРГАНІЗАЦІЇ ДИТИНИ-ШКОЛЯРА

У дитини своє особливе уміння бачити,
думати і відчувати. Потрібно тільки їй
розвивати все це у правильному,
корисному для неї напрямі.
Г. Честертон
СІМ ПРИНЦИПІВ ВИХОВАННЯ
ДИСЦИПЛІНИ У ДИТИНИ
Відокремлюйте свої почуття від дітей. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам’ятайте : щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитися їх враховувати.
Уважно вивчайте дитину – ви повинні знати стан її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу мають сприйматися батьками як ознака більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.
Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритися, щоб її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.
Якщо без покарання не обійтися, нехай дитина обере його сама.
(Практика свідчить, що дитина, як правило, вибирає більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вона вже не вважає його жорстоким.)
Караючи дитину, переконайтеся в тому, що вона розуміє, за що саме її карають, що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки засвоїти їх.
Дайте зрозуміти, що дисциплінарні проблеми дитини стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.
Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині спрямовувати свої дії в інше, дозволене русло. У цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМООРГАНІЗУВАТИСЯ Й
ОРГАНІЗУВАТИ СВОЄ РОБОЧЕ МІСЦЕ
Своєчасно лягати спати й рано вставати, щоб не запізнитися до школи, встигнувши перед цим без особливого поспіху прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні й водні процедури, добре поснідати.
Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, де кожна річ має своє постійне місце ; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв. Після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне, щоб нічого не забути вдома.
Сівши за письмовий стіл, одразу братися до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, « коли став робить, то байдики не бити».
Займатися своїми справами тоді, коли виконано все домашнє завдання.
Виконувати завдання в той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: « Нинішньої роботи на завтра не відкладай ».
Працювати в темпі « жваво». « Відстанеш годиною – не наздоженеш родиною».
Неодмінно доводити розпочате до повного завершення.
Не братися одразу за багато справ, бо «Хто багато зачинає, той мало кінчає».
Працювати з охотою. « Була б охота, піде на лад всяка робота» - вчить народна педагогіка.


Батьківський комітет. навіщо він потрібен?— Хто з вас погодиться брати участь в роботі батьківського комітету? — без особливої надії питає вчителька.
І батьки опускають очі. Нікому з них не хочеться брати на себе зайві обов'язки. А тим часом вони позбавляють себе і важливого права — права активно впливати на життя школи.

Ось що думають про участь батьків у шкільному житті самі педагоги .

Попри бажання вчителя здаватися неупередженим, усіх батьків він розподіляє на три ка тегорії: ті, які активно допомагають, байдужі, агресивно налаштовані. Перші — помічники — украй необхідні в житті будь-якого класу. Учитель їм довіряє і схильний уважно ставитися до їхніх проблем. Такі батьки у разі, якщо в дитини виникають труднощі, завжди спроможні обговорити їх відкрито і не соромлячись, розраховуючи на розуміння і дружню допомогу.

Другі — байдужі — їхнє ставлення незрозумілі, тому швидше щодо них виникає недовір'я: невідомо, чого від них чекати в критичну хвилину.

Третіх — агресивних — уникають усіма можливими способами. їм рідко неформально йдуть назустріч і намагаються не заглиблюватися в їх труднощі та проблеми; будь-яка спроба спілкування з ними для вчителя є важкою та небезпечною.

Навіть якщо з навчанням у дитини все гаразд, часто необхідно поговорити про неї з людиною, яка спостерігає її у невідомих вам ситуаціях. Учитель може розповісти вам цікаві подробиці життя дитини, якісь факти, що залишились поза вашою увагою. Для цього вчителеві потрібно витратити додатковий, неробочий час, але для вас він його не пошкодує, якщо ви неодноразово відгукувалися на його прохання про допомогу, коли більше не було до кого звернутися. Тому допомагайте школі. Шукайте спосіб допомогти вчителеві в організації класного життя, в ремонті приміщення, в придбанні посібників, ніколи за жодних обставин не ігноруйте суботників. Справді, нема кому в школі мити вікна, окрім учителів і дітей. І вчителі це робити не повинні. Вони просто воліють працювати та навчати дітей в чистих класах, а на технічний персонал школі вже з років десять як не виділяють необхідних коштів. Категорична заява батька «Це мене не обходить!» — завжди дуже образлива для вчителя. Вона демонструє ваше нешанобливе ставлення до нього. Ви не можете опуститися до миття підлоги й вікон, а він повинен це робити? Але ж це не входить у коло його обов'язків. Ви грубо вказуєте йому його місце на соціальному щаблі у сфері обслуговування? Будь ласка, але й учитель теж пам'ятатиме: ви його не поважаєте.

Отже, чому вам варто хоч би час від часу брати участь у роботі батьківського комітету? Для того щоб налагодити гарні стосунки з учителем? Так, і це дійсно важливо. Але це ще не все.

Що може батьківський комітет?

1. Подбати про безпеку в школі. Зібрати гроші на встановлення системи відеоспостереження, на зарплату охоронцеві або гар­деробникові в «закритому» гардеробі тощо.

2. Контролювати збирання і витрачання «шкільних грошей». Члени батьківського комітету можуть відкрити власний раху­нок та самостійно знімати з нього гроші, витрачаючи на шкіль­ні потреби за рішенням батьківських зборів. Багато батьків не хочуть йти в батьківський комітет саме тому, що бояться під­озр щодо «нецільового використання» коштів або «здирства» грошей. Але такі підозри ніколи не виникнуть, якщо батьки бачитимуть результати своїх вкладень — нові фіранки в класі, абонемент до Ермітажу для всього класу, новорічні подарун­ки для дітей, що вибрані з любов'ю і вмінням. Наприклад, в одній школі батьківський комітет придбав дівчаткам на 8 Бе­резня в подарунок набори іграшок, серед яких були нарядні корони. Того дня всі дівчатка ходили школою «королева­ми». Пізніше одна з мам розповідала, що і в кімнаті її дочки, і в домах її однокласниць ці корони лежать на видному місці — як пам'ять про те свято.

Дівчатка часто вбиралися в них, щоб почуватися «справжніми принцесами». Звичайно ж, їхні батьки теж були дуже задоволені. Немає нічого простішого, ніж скаржитися на постійне вимагання грошей. Узяти грошові питання в свої руки і поклопотатися про те, щоб гроші, що сплачені батьками, поверталися до їхніх же дітей, — важче, але набагато ефективніше.

Якщо ж ви припускаєте, що адміністрація школи витрачає гроші «на особисті потреби» або застосовує заходи щодо тих, хто не хоче робити «добровільних внесків», ви можете звернутися в Комітет з освіти, скориставшись «гарячою лінією». Телефон можна дізнатися в довідковій службі або в телефонному довіднику. Вам не доведеться називати своє прізвище, від вас вимагатиметь­ся тільки номер школи та опис ситуації, що склалася.

3. Допомагаючи вчителеві проводити дитячі свята, організовувати для дітей цікаві екскурсії та виїзди за місто, батьки сприяють тому, щоб клас був дружним, не розподілявся на ворожі групи.

4. Від батьків залежить вибір додаткових занять, які проводитимуться в школі. На прохання батьків адміністрація школи
може запросити педагога, який організує театральну студію, займатиметься з дітьми додатково бальними танцями, спортивною боротьбою або поглибленим вивченням іноземної мови.

Такі заняття, можливо, не завжди будуть платними. Школа також може організувати виїзди дітей в басейн або в облад­нану спортивну залу для занять тенісом. Зазвичай все, що потрібне, — це небагато ініціативи.

5. Батьки можуть багато що зробити для того, щоб клас був затишним, щоб дітям у ньому було зручно навчатися.

6. Батьки мають стежити за харчуванням, яке діти одержу­ють в школі, і за необхідності висувають вимоги до адміні­страції школи, районного відділу освіти і в Комітет з осві­ти. Наприклад, у Санкт-Петербурзі заборонені до прода­жу в шкільних буфетах чупа-чупси, чіпси, солодкі газовані напої. Тобто, якщо батькам не вдалося знайти взаєморозу­міння з адміністрацією школи, ви можете шукати союзників в Управлінні соціального харчування.

7. Батьки повинні негайно звертати увагу адміністрації школи на випадки крадіжки, здирства, залякування та інші кримінальні явища в середовищі дітей.

Такі випадки необхідно припиняти відразу ж і жорстко — це допоможе не тільки жертвам малолітнього злочинця, але і йому самому.

8. Батьки також можуть вплинути на атмосферу, що склалася в класі. Як приклад наведу розповідь мами однієї першокласниці.«Це було напередодні випускного свята.
Шефи подарували класу красиві книги. На жаль, книг на всіх не вистачило, і було вирішено, що їх вручатимуть тільки кращим учням. У моєї дочки були всі шанси одержати одну з цих премій, але коли я почула це, я пройнялася обуренням.

Як же так, одні діти підуть щасливими, а решта понесуть із собою страшне горе? Адже важливим є не подарунок, відчуття того, що тебе не забули, не обділили. І для поганих учнів це більшою мірою важливо, ніж для хороших. Адже хороші і без цього знають, що вони хороші. При цьому я злякалася й за власну дочку. Що, як вона побачить, що вона одержала пода­рунок, а інші діти не одержали, і буде в душі зловтішатися, а може, навіть дражнити цих дітей? Словом, я взяла гроші із «загальної каси», поїхала і придбала ще книжок, щоб виста­чило усім. Мені довелося витратити на пошук книг чимало часу, але я знаю, що ніхто з наших учнів не пішов з останнього уроку в 1-му класі скривдженим».

Звісно, все це — додаткова робота. Але це робота в ім'я бла­гополуччя наших дітей. І до речі, ваша дитина зможе пишатися результатами вашої праці, ви дасте їй найважливіші уроки серйоз­ного і відповідального ставлення до справи.

Їй буде приємно думати і говорити: «Це вікно вимила моя мама. Цю екскурсію організував мій тато». Заради цього варто згаяти час і докласти зусиль.

Кiлькiсть переглядiв: 379